упрохувати
УПРОХУВАТИ (ВПРОХУВАТИ), ую, уєш, недок., УПРОХАТИ (ВПРОХАТИ), аю, аєш, док., перех. Те саме, що упрошувати. - А може, ти передумаєш, може, залишишся, Марку, - впрохувала його, як уміла [Марія] (Цюпа, Назустріч.., 1958, 44); Можна впрохати тітку Мотрю, вона це діло облагодить (Коцюб., І, 1955, 50); Катерина вийшла на роботу тільки у вівторок та й то з запізненням, упрохавши сусідку навідуватись до Соньки й давати їй ліки (Перв., Материн.. хліб, 1960, 154).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упрохую | упрохуємо |
2 особа | упрохуєш | упрохуєте |
3 особа | упрохує | упрохують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упрохуватиму | упрохуватимемо |
2 особа | упрохуватимеш | упрохуватимете |
3 особа | упрохуватиме | упрохуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | упрохував | упрохували |
Жіночий рід | упрохувала | |
Середній рід | упрохувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упрохуймо | |
2 особа | упрохуй | упрохуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | упрохуючи | |
Минулий час | упрохувавши |