упущений
УПУЩЕНИЙ1 (ВПУЩЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упустити1. А сонце в плесі пломеніло, Немов упущене відро (Стельмах, V, 1963, 192); // упущено, безос. присудк. сл. Наш час вимагав нового [шевченківського] бібліографічного покажчика. До того ж покажчики М. Комарова і М. Яшека стали раритетом, не кажучи вже про те, що там упущено деякі важливі джерела (Вітч., 4, 1964, 203).
УПУЩЕНИЙ2 див. впущений1.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | упущений | упущена | упущене | упущені |
Родовий | упущеного | упущеної | упущеного | упущених |
Давальний | упущеному | упущеній | упущеному | упущеним |
Знахідний | упущений, упущеного | упущену | упущене | упущені, упущених |
Орудний | упущеним | упущеною | упущеним | упущеними |
Місцевий | на/у упущеному, упущенім | на/у упущеній | на/у упущеному, упущенім | на/у упущених |