урюк
УРЮК, у, ч . 1. Плоди абрикоси, висушені з кісточкою. Коли ж зимою плов запахкотить З урюком, що палає, мов жаринки, Він візьме в пучку рису - І на мить Відчує літній присмак соломинки (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 86).
2. Місцева назва абрикоси (у 1 знач.). Це вже й не було міжгір'я, а неглибока долина з положистими схилами, зарослими урюком, ліщиною.. та буйними хащами малини (Тулуб, В степу.., 1964, 151).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | урюк | урюки |
Родовий | урюку | урюків |
Давальний | урюкові, урюку | урюкам |
Знахідний | урюк | урюки |
Орудний | урюком | урюками |
Місцевий | на/у урюку | на/у урюках |
Кличний | урюку | урюки |