урівноваження
УРІВНОВАЖЕННЯ (ВРІВНОВАЖЕННЯ), я, с. Дія за знач. урівноважити. - Таким чином, - говорив І. П. Павлов, - великі півкулі є органом.., який спеціалізований на те, щоб постійно здійснювати дедалі більш досконале врівноваження організму з зовнішнім середовищем (Шк. гігієна, 1954, 5).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | урівноваження | урівноваження |
Родовий | урівноваження | урівноважень |
Давальний | урівноваженню | урівноваженням |
Знахідний | урівноваження | урівноваження |
Орудний | урівноваженням | урівноваженнями |
Місцевий | на/у урівноваженні | на/у урівноваженнях |
Кличний | урівноваження | урівноваження |