уславлятися
УСЛАВЛЯТИСЯ (ВСЛАВЛЯТИСЯ), яюся, яєшся і УСЛАВЛЮВАТИСЯ (ВСЛАВЛЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УСЛАВИТИСЯ (ВСЛАВИТИСЯ), влюся, вишся; мн. уславляться; док . 1. Ставати знаменитим, славнозвісним; прославлятися. Хай живе, хай уславляється радянська жінка, жінка вільна, жінка-творець, жінка-мати (Вишня, І, 1956, 326); Найбільше вславився Карл Маркс, німецький учений, та його ученик, теж німець, Фрідріх Енгельс, що багато навчали робітників словом (Л. Укр., VIII, 1965, 25); Ми матимемо найкращого майстра корабля, що вславився на південних морях (Ю. Янов., II, 1958, 151); В ній [школі] учився школяр, який тепер уславився на весь Радянський Союз (Донч., V, 1957, 463); Уславився кобзар Микита на всю округу невольницькими плачами (Бурл., О. Вересай, 1959, 19); // Виділятися серед інших якимись якостями, особливостями тощо. Найбільше трапляється мармурів у Криму, Донбасі, та особливо уславилися ними Карпати (Знання.., 2, 1967, 7).
2. розм. Ставати відомим своїми негативними діями, вчинками. Вельможа Теплов.. уславився своїми доносами на Ломоносова (Тич., III, 1957, 107).
3. тільки недок. Пас. до уславляти, уславлювати 1, 2. Змістом своїм історичні пісні є яскравим виявом світогляду волелюбного українського народу. В них уславлюються героїчні подвиги кращих його синів, їх патріотизм (Рильський, IX, 1962, 221).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уславляюся | уславляємося |
2 особа | уславляєшся | уславляєтеся |
3 особа | уславляється | уславляються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уславлятимуся | уславлятимемося |
2 особа | уславлятимешся | уславлятиметеся |
3 особа | уславлятиметься | уславлятимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | уславлявся | уславлялися |
Жіночий рід | уславлялася | |
Середній рід | уславлялося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уславляймося | |
2 особа | уславляйся | уславляйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | уславляючись | |
Минулий час | уславлявшись |