устрелити
УСТРЕЛИТИ (ВСТРЕЛИТИ), лю, лиш, док., перех., розм. Убити пострілом. Устрель же Дончака, Ярославе,.. за святую землю Руську (Мирний, V, 1955, 271); А я вже втратив усяку надію що встрелити. Цілив на табунці, гатив на одиночки, і мої постріли розривали повітря, не пошкодивши ані одну летючу тварину (Досв., Вибр., 1959, 437); // Стріляючи, поранити. - Тебе зранено, синку, чи не з ляхами бився? - Ні, дідусю, то мене москаль встрелив, як я кордон переходив (Коцюб., І, 1955, 365).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | устрелю | устрелимо |
2 особа | устрелиш | устрелите |
3 особа | устрелить | устрелять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | устрелив | устрелили |
Жіночий рід | устрелила | |
Середній рід | устрелило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | устрельмо | |
2 особа | устрель | устрельте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | устреливши |