утаєний
УТАЄНИЙ (ВТАЄНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до утаїти. Учив [Вольф] його,.. як віднаходити утаєні хиби і, з другого боку, утаювати у продаваної скотини хиби (Фр., VIII, 1952, 358); Мірошниченко притиснув його за втаєний у лісах посів. Норовистий дукач навідріз відмовився оплатити.. і сів за це в губернську тюрму (Стельмах, II, 1962, 36).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | утаєний | утаєна | утаєне | утаєні |
Родовий | утаєного | утаєної | утаєного | утаєних |
Давальний | утаєному | утаєній | утаєному | утаєним |
Знахідний | утаєний, утаєного | утаєну | утаєне | утаєні, утаєних |
Орудний | утаєним | утаєною | утаєним | утаєними |
Місцевий | на/у утаєному, утаєнім | на/у утаєній | на/у утаєному, утаєнім | на/у утаєних |