утинок
УТИНОК (ВТИНОК), нка, ч . 1. Що-небудь обрубане, обрізане, вкорочене. У всьому корова як корова - і ноги на місці, і роги круті, а ось хвіст - куций. Не хвіст, а утинок (Донч., VI, 1957, 143); Тут кишла людей на долонях нив У зелених втинках тополь і платанів (Перв., І, 1958, 109).
2. діал. Обріз (див. обріз2). Бандити зривають з плечей карабіни та втинки і роз'їжджаються на дві сторони (Стельмах, II, 1962, 197); Свій утинок він уже встиг віддати Степанові Кушніру, що лежав поруч у другій борозенці і немилосердно лаявся після кожного пострілу: куцак сильною віддачею мало не виривав чоловіка із землі (Стельмах, II, 1962, 192).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | утинок | утинки |
Родовий | утинка | утинків |
Давальний | утинкові, утинку | утинкам |
Знахідний | утинок | утинки |
Орудний | утинком | утинками |
Місцевий | на/у утинку | на/у утинках |
Кличний | утинку | утинки |