утробний
УТРОБНИЙ, а, е. 1. Стос. до утроби; // Який відбувається, протікає в утробі. Скелет у дитини утворюється ще в ранньому утробному періоді і складається переважно з хрящової тканини (Шк. гігієна, 1954, 68); Дослідження показали, що будь-які порушення утробного розвитку [людини] пов'язані з генетичним апаратом живого організму (Знання.., 1, 1971, 11).
2. Який виходить з середини, з глибини утроби; // Глухий, низький (про голос, крик і т. ін.). Козак Мітла видобув із себе такий утробний крик, що навіть Півень, який теж щось кричав, шарахнувся від нього (Панч, Гомон. Україна, 1954, 249); Засміявся Турчинович знайомим утробним сміхом (Кол., Терен.., 1959, 67).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | утробний | утробна | утробне | утробні |
Родовий | утробного | утробної | утробного | утробних |
Давальний | утробному | утробній | утробному | утробним |
Знахідний | утробний, утробного | утробну | утробне | утробні, утробних |
Орудний | утробним | утробною | утробним | утробними |
Місцевий | на/у утробному, утробнім | на/у утробній | на/у утробному, утробнім | на/у утробних |