уцілілий
УЦІЛІЛИЙ (ВЦІЛІЛИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уціліти. В самому кінці ешелону стояло кілька уцілілих вагонів, не знищених катастрофою (Кол., На фронті.., 1959, 98); Люди, уцілілі від фашистської розправи, приходили в ліс, просили гвинтівки (Шер., Молоді месники, 1949, 72); Майже усі села і хутори, що були поблизу шляху, яким пересувалися французи, - спалені. А уцілілі оселі переповнені пораненими (Кочура, Зол. грамота, 1960, 313); Поверталися вцілілі васютинчани з фронтів (Ле, Ю. Кудря, 1956, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | уцілілий | уціліла | уціліле | уцілілі |
Родовий | уцілілого | уцілілої | уцілілого | уцілілих |
Давальний | уцілілому | уцілілій | уцілілому | уцілілим |
Знахідний | уцілілий, уцілілого | уцілілу | уціліле | уцілілі, уцілілих |
Орудний | уцілілим | уцілілою | уцілілим | уцілілими |
Місцевий | на/у уцілілому, уцілілім | на/у уцілілій | на/у уцілілому, уцілілім | на/у уцілілих |