ущипнути
УЩИПНУТИ (ВЩИПНУТИ), ну, неш, док., перех. 1. Ухопивши за шкіру тіла (кінчиками пальців, дзьобом і т. ін.), стиснути сильно, боляче. Левантина почала совати рогачем у печі, а він [Квасюк] тим часом ущипнув її за руку (Гр., II, 1963, 264); Оленка спробувала було жартувати, але.. Галя боляче ущипнула її за коліно під столом, що вона одразу примовкла (Кучер, Прощай.., 1957, 54); Старий погладив птицю, а вона, чекаючи потрави, закинула голову на спину, а потім ущипнула господаря за палець (Стельмах, І, 1962, 426).
2. перен. Пронизати, викликаючи відчуття пощипування (про холод, вітер, мороз і т. ін.); // безос. Подихнуло на Пилипка вільним холодним повітрям, ущипнуло за ніс (Мирний, IV, 1955, 299).
3. перен., розм. Сказати кому-небудь щось гостре, дошкульне; вразити словом, словами. - Де ж твої, царівно, дорогі убрання та діаманти?.. - знов ущипнула Паміру раджиха (Н.-Лев., IV, 1956, 30); Сергій зрозумів його слова, як шпильку під бік. І заворушилася в ньому каламутна неприязнь ущипнути Тимка якнайболючіше (Тют., Вир, 1964, 341).
4. Щипаючи, відірвати, відокремити частину чого-небудь. Тут ущипне [овечка] травку, там ущипне та й далі, та й далі (Фр., IV, 1950, 25); За два дні перший раз ущипнув Роман крихту хліба і через силу її проковтнув (Панч, II, 1956, 406).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ущипну | ущипнемо |
2 особа | ущипнеш | ущипнете |
3 особа | ущипне | ущипнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ущипнув | ущипнули |
Жіночий рід | ущипнула | |
Середній рід | ущипнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ущипнімо | |
2 особа | ущипни | ущипніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | ущипнувши |