уявлений
УЯВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уявити. Без дороги, без напряму йшла [Маруся] вниз, рівнобіжно уявленому потокові (Хотк., II, 1966, 272); Перед зруйнованим будинком дитячого театру Фелікс і Воля завжди купували уявлене морозиво (Ю. Янов., II, 1954, 41); Всю ніч Калиновський майже не спав і все сперечався з уявленим Потоцьким (Панч, Гомон. Україна, 1954, 269).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | уявлений | уявлена | уявлене | уявлені |
Родовий | уявленого | уявленої | уявленого | уявлених |
Давальний | уявленому | уявленій | уявленому | уявленим |
Знахідний | уявлений, уявленого | уявлену | уявлене | уявлені, уявлених |
Орудний | уявленим | уявленою | уявленим | уявленими |
Місцевий | на/у уявленому, уявленім | на/у уявленій | на/у уявленому, уявленім | на/у уявлених |