фехтувальник
ФЕХТУВАЛЬНИК, а, ч . Той, хто фехтує, хто займається фехтуванням. Кращий фехтувальник війська Потоцького, поручик Манцевич бився на шаблях з Андрієм (Тулуб, Людолови, І, 1957, 110); // Спортсмен, що займається фехтуванням. Фехтувальники столиці України завоювали золоті медалі чемпіонів V Спартакіади України, вигравши поєдинки на шаблях і шпагах (Веч. Київ, 27.V 1971, 4); *У порівн. Вона почувала себе, як фехтувальник, що з першого ж удару вибив зброю з рук свого супротивника (Шовк., Починається юність, 1938, 86).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фехтувальник | фехтувальники |
Родовий | фехтувальника | фехтувальників |
Давальний | фехтувальникові, фехтувальнику | фехтувальникам |
Знахідний | фехтувальника | фехтувальників |
Орудний | фехтувальником | фехтувальниками |
Місцевий | на/у фехтувальнику, фехтувальникові | на/у фехтувальниках |
Кличний | фехтувальнику | фехтувальники |