фонема
ФОНЕМА, и, ж., лінгв. Найменша звукова одиниця мови (чи діалекту), яка служить для творення й розрізнення слів та їх форм. У протилежність конкретному мовному звукові, фонема - це не фізичне явище, а наукове узагальнення, поняття про звук у його функції в системі мови (Сучасна укр. літ. м.. І, 1969, 220).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фонема | фонеми |
Родовий | фонеми | фонем |
Давальний | фонемі | фонемам |
Знахідний | фонему | фонеми |
Орудний | фонемою | фонемами |
Місцевий | на/у фонемі | на/у фонемах |
Кличний | фонемо | фонеми |