фортунити
ФОРТУНИТИ, нить, недок. 1. безос. Щастити, удаватися. [Нечипоренко:] Фортунить вам, Маріє Кирилівно, просто інший раз аж не віриться. Кожна справа ніби сама в руки вам іде (Лев., Драми.., 1967, 281); - Ох, не кажи, Гриню .. Не фортунить нам ні в любові, ні в облігаціях (Гончар, Тронка, 1963, 128).
2. Сприяти, допомагати. [Кость:] Тепер часом мати хвастається: «Коли б не мати, з гармонікою по базарам волочився б. Хай же тобі доля фортунить - і багатим і щасливим буть» (Вас., III, 1960, 173).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | фортуну | фортунимо |
2 особа | фортуниш | фортуните |
3 особа | фортунить | фортунять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | фортунитиму | фортунитимемо |
2 особа | фортунитимеш | фортунитимете |
3 особа | фортунитиме | фортунитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | фортунив | фортунили |
Жіночий рід | фортунила | |
Середній рід | фортунило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | фортунімо | |
2 особа | фортуни | фортуніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | фортунячи | |
Минулий час | фортунивши |