фініш
ФІНІШ, у, ч . 1. Заключна, вирішальна частина спортивних змагань на швидкість і витривалість. На самому фініші динамівці вдалось випередити Ніну на 0,3 бала (В ім'я Вітч., 1954, 26).
2. Кінцевий пункт дистанції в спортивних змаганнях. Ярина досягла фінішу і стишеним кроком пробігла ще кілька метрів (Десняк, Десну.., 1949, 284); Лунає удар мідного дзвона, зразу ж другий і третій. Три човни пройшли лінію фінішу (Собко, Матв. затока, 1962, 30); *Образно. - Скільки тут сьогодні народу проходить! .. Наче війна оце ще тільки починається! - Ти знаєш, мене теж це вразило. Подумати: стільки було жертв, стільки втрат, а наближаємось до фінішу сильнішими, ніж стартували (Гончар, III, 1959, 419).
3. Певна відстань перед кінцевим пунктом спортивного змагання (у перегонах).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фініш | фініші |
Родовий | фінішу | фінішів |
Давальний | фінішеві, фінішу | фінішам |
Знахідний | фініш | фініші |
Орудний | фінішем | фінішами |
Місцевий | на/у фініші, фінішу, фінішеві | на/у фінішах |
Кличний | фінішу | фініші |