халтурник
ХАЛТУРНИК, а, ч., розм. Той, хто працює несумлінно, неакуратно, абияк. Працівник, що робить речі за принципом «стук-грюк, аби з рук»,- це халтурник, людина без почуття власної гордості, любові до своєї професії (Ком. Укр., 8, 1966, 6); Для всіх чайних, які тільки є в районі, постачає ці бездарні копії якийсь халтурник з обласного центру, з упертістю маніяка просуває своє ерзац-мистецтво в маси... (Гончар, Тронка, 1963, 126); - Я думаю, що не хвилюються лише байдужі люди і, знаєте, халтурники та нездари (Донч., V, 1957, 402).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | халтурник | халтурники |
Родовий | халтурника | халтурників |
Давальний | халтурникові, халтурнику | халтурникам |
Знахідний | халтурника | халтурників |
Орудний | халтурником | халтурниками |
Місцевий | на/у халтурнику, халтурникові | на/у халтурниках |
Кличний | халтурнику | халтурники |