хартія
ХАРТІЯ, ї, ж. 1. Стародавній рукопис, а також матеріал (папірус або пергамент), на якому він написаний.
2. В середні віки - документ, що засвідчував які-небудь права або привілеї. [Монтаньяр:] Зреклися ви титулів, привілеїв і хартій паперових лиш на те, щоб хартії неписані дістати (Л. Укр., II, 1951, 163).
Велика хартія вільностей - акт короля Англії, що поклав початок обмеженню королівської влади.
3. уроч. Назва деяких документів, декларацій суспільно-політичного значення. Декларація, одностайно схвалена всіма комуністичними і робітничими партіями, стала хартією інтернаціональної єдності світового комуністичного руху (Рад. Укр., 28.IV 1959, 1); Марксистсько-ленінські партії всього світу сприйняли нову Програму КПРС як велику хартію міжнародного комунізму (Ком. Укр., 2, 1962, 19).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хартія | хартії |
Родовий | хартії | хартій |
Давальний | хартії | хартіям |
Знахідний | хартію | хартії |
Орудний | хартією | хартіями |
Місцевий | на/у хартії | на/у хартіях |
Кличний | хартіє | хартії |