хват
ХВАТ1, а, ч., розм. Завзята людина; зух. - Ох, ти ж і хват! - захоплено дивиться на нього Петро (Головко, І, 1957, 479); // до чого. Те саме, що мастак. [Лікар:] Не хват я до метафор, алегорій (Фр., XI, 1952, 251); - Ми знаємо, що він не такий уже й демократ, як більше до колгоспної комори хват (Кучер, Трудна любов, 1960, 487).
ХВАТ2, у, ч., спец. Спосіб схоплювання; хватка. - Отак бери,- подає Клим онукові рубанок. А сам одним хватом обертає стовпа (Горд., II, 1959, 271); Хват правою рукою; // Місце, де схоплюють спортивний прилад.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хват | хвати |
Родовий | хвата | хватів |
Давальний | хватові, хвату | хватам |
Знахідний | хвата | хватів |
Орудний | хватом | хватами |
Місцевий | на/у хваті | на/у хватах |
Кличний | хвате | хвати |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хват | хвати |
Родовий | хвату | хватів |
Давальний | хватові, хвату | хватам |
Знахідний | хват | хвати |
Орудний | хватом | хватами |
Місцевий | на/у хваті | на/у хватах |
Кличний | хвате | хвати |