хвицати
ХВИЦАТИ, аю, аєш, недок. 1. перех. і неперех. Бити однією або обома задніми ногами (про копитних тварин); брикати, вихати. Погонич од злості передавав ті [пайові] стусани коням..; а коні передавали злість панському фаетонові, хвицали по йому задніми копитами (Н.-Лев., II, 1956, 204); Він [тур] ішов у ярмі, скорившись силі, хоч часом із гніву очі йому наливались кров'ю, і тоді він хвицав ногами і наставляв роги... (Коцюб., І, 1955, 334); Свічкою підіймався [кінь] на задніх ногах, плигав на кілька метрів уперед, високо хвицав задніми ногами (Збан., Крил. гонець, 1953, 8); // Граючись, пустуючи, обороняючись і т. ін., бити або робити різкі рухи ногою або ногами (про людей). Привик ото, вітрогон, ногами хвицати - та навіть уже в сні він [синок] ганяє м'яча або вензелі на коньках заплітає (Козл., Сонце.., 1957, 133); - Я хочу затірки! - рішуче домагалася, хвицаючи ногами, роздратована Маринка (Кач., Вибр., 1947, 186); *Образно. Вітер був свавільний, незагнузданий, налітав поривами, хвицав по траві (Мушк., День.., 1967, 124).
2. неперех., перен., розм. Виявляти норовистість; капризувати. Ну, ти дуже не хвицай. Побачимо, як ти порядкуватимеш (Тют., Вир, 1964, 106).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хвицаю | хвицаємо |
2 особа | хвицаєш | хвицаєте |
3 особа | хвицає | хвицають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хвицатиму | хвицатимемо |
2 особа | хвицатимеш | хвицатимете |
3 особа | хвицатиме | хвицатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хвицав | хвицали |
Жіночий рід | хвицала | |
Середній рід | хвицало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хвицаймо | |
2 особа | хвицай | хвицайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | хвицаючи | |
Минулий час | хвицавши |