хекнути
ХЕКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до хекати 2. - А як би так, щоб їх [грошей] зовсім не було?.. - Хе! - хекнув Яків: - А чи гірше б воно було? чи краще? Як ти скажеш, Бороше? (Мирний, І, 1954, 277); - Гех,- хекнув Хома, розмахуючись з-за плеча. Сокира впилася в дерево (Гончар, III, 1959, 226); Соя помовчав, зважуючи, чи переконливі його слова, ударив кілька разів кайлом у землю, відвалив брилу грунту і, хекнувши, розбив її на дрібні шматочки (Ткач, Плем'я.., 1961, 49); Іван хекнув, засміявся (Стельмах, II, 1962, 235); // безос. Ніздрі Петру зарухались, він потяг у легені повітря, видихнув, аж хекнуло, наче ковальський міх (Чаб., Балкан. весна, 1960, 8).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хекну | хекнемо |
2 особа | хекнеш | хекнете |
3 особа | хекне | хекнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хекнув | хекнули |
Жіночий рід | хекнула | |
Середній рід | хекнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хекнімо | |
2 особа | хекни | хекніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | хекнувши |