хлипання
ХЛИПАННЯ, я, с. Дія за знач. хлипати і звуки, утворювані цією дією. Нараз голосне хлипання перервало мовчанку. Се плакала Таня (Фр., І, 1955, 322); Зразу, з світу, нічого не можна розібрати в хаті. Чутно тільки стогін слабої, чиїсь тихі хлипання та шепотіння (Коцюб., І, 1955, 229); В кімнаті ставало тихо й тихіше, лиш хлипання дощу й.. тікання великого стінного годинника переривали тишину (Коб., III, 1956, 193); Коли ледве чутне хлипання стало виразним і перетворилося на голосне чвакання смоків, Курбала спинився (Досв., Вибр., 1959, 194).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хлипання | хлипання |
Родовий | хлипання | хлипань |
Давальний | хлипанню | хлипанням |
Знахідний | хлипання | хлипання |
Орудний | хлипанням | хлипаннями |
Місцевий | на/у хлипанні | на/у хлипаннях |
Кличний | хлипання | хлипання |