хлюпання
ХЛЮПАННЯ, я, с . Дія за знач. хлюпати і хлюпатися та звуки, утворювані цією дією. Чути тільки хлюпання хвилі та ритмічне поскрипування кочетів (Гончар, Тронка, 1963, 234); Запанувала тиша, яку порушувало лише методичне хлюпання голубих хвиль об руде каміння (Панч, І, 1956, 50); Під снігом чоботи хлюпали в калюжах, і доводилося стримувати ходу, щоб не викрити себе тим голосним хлюпанням (Ле, Мої листи, 1945, 81); Лабораторія сповнилась хлюпанням води та дзенькотом посуду (Шовк., Інженери, 1956, 47).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хлюпання | хлюпання |
Родовий | хлюпання | хлюпань |
Давальний | хлюпанню | хлюпанням |
Знахідний | хлюпання | хлюпання |
Орудний | хлюпанням | хлюпаннями |
Місцевий | на/у хлюпанні | на/у хлюпаннях |
Кличний | хлюпання | хлюпання |