храбрувати
ХРАБРУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. заст. Виявляти хоробрість, відвагу. - Козацтво! рицарі! Трояни! Храбруйте! Наша, бач, бере (Котл., І, 1952, 268).
2. Видавати себе за хороброго, вихвалятися своєю відвагою.- Е-е, я не втоплюся. Я вмію плавати,- храбрував Миколка (Мирний, III, 1954, 107); // Підбадьорювати себе. З ним було йти трудно. Так трудно, що як не храбрувала, як не напружувалася, закусивши губу до крові, Маруся, як не кріпила себе на дусі - але не могла... (Хотк., II, 1966, 276).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | храбрую | храбруємо |
2 особа | храбруєш | храбруєте |
3 особа | храбрує | храбрують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | храбруватиму | храбруватимемо |
2 особа | храбруватимеш | храбруватимете |
3 особа | храбруватиме | храбруватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | храбрував | храбрували |
Жіночий рід | храбрувала | |
Середній рід | храбрувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | храбруймо | |
2 особа | храбруй | храбруйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | храбруючи | |
Минулий час | храбрувавши |