хрестоносець
ХРЕСТОНОСЕЦЬ, сця, ч. 1. іст. Учасник хрестового походу (від знака хреста на його одязі). На початку ХІІІ ст. німецькі рицарі-хрестоносці захопили гирло Західної Двіни (Іст. СРСР, І, 1957, 75); Біженці прибували з руського города Дорогичина. Вдерлися туди люті рицарі-хрестоносці, рвали й роздирали на шматки Руську землю... (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 431).
2. ент. Жук родини пластинчастовусих з чорним хрестоподібним малюнком на жовтих надкриллях.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хрестоносець | хрестоносці |
Родовий | хрестоносця | хрестоносців |
Давальний | хрестоносцеві, хрестоносцю | хрестоносцям |
Знахідний | хрестоносця | хрестоносців |
Орудний | хрестоносцем | хрестоносцями |
Місцевий | на/у хрестоносці, хрестоносцеві | на/у хрестоносцях |
Кличний | хрестоносцю | хрестоносці |