хрипкуватий
ХРИПКУВАТИЙ, а, е. Трохи хрипкий, з хрипотою. -Ви довго працювали, на Дніпрельстані?-запитав він низьким і трошки хрипкуватим голосом людини, що багато курить (Голов., Тополя.., 1965, 20); Почувся від порога дужий, хрипкуватий бас начальника режиму товариша Тритузного: - Розкажи, як черговому по території носа розквасив! (Гончар, Бригантина, 1973, 43); Їй [трембіті] відповідав з лісової гущавини хрипкуватий звук пастушого ріжка (Кол., Терен.., 1959, 92).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хрипкуватий | хрипкувата | хрипкувате | хрипкуваті |
Родовий | хрипкуватого | хрипкуватої | хрипкуватого | хрипкуватих |
Давальний | хрипкуватому | хрипкуватій | хрипкуватому | хрипкуватим |
Знахідний | хрипкуватий, хрипкуватого | хрипкувату | хрипкувате | хрипкуваті, хрипкуватих |
Орудний | хрипкуватим | хрипкуватою | хрипкуватим | хрипкуватими |
Місцевий | на/у хрипкуватому, хрипкуватім | на/у хрипкуватій | на/у хрипкуватому, хрипкуватім | на/у хрипкуватих |