хрустка
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хрустка | хрустки |
Родовий | хрустки | хрусток |
Давальний | хрустці | хрусткам |
Знахідний | хрустку | хрустки |
Орудний | хрусткою | хрустками |
Місцевий | на/у хрустці | на/у хрустках |
Кличний | хрустко | хрустки |
хрусткий
ХРУСТКИЙ, а, е. 1. Який видає тріск, хрустить. - Підемо,- роздратовано урвав його Сагайдачний і рушив по хрустких уламках алебастрових рам, дзеркал і посуду (Тулуб, Людолови, II, 1957, 128); Він ховає хустку до кишені, підводить очі на провідника, бере з його рук хрустку пачку і, розірвавши пергамент, добуває з неї сухарик (Досв., Вибр., 1959, 206); *Образно. Не забуду вечора хрусткого, Інею й тоненького льодку, Коли сам я вийшов на дорогу, Ніби вперше на своїм віку (Рильський, III, 1961, 268); Як в темряві усе завмерло! Хрусткий на серці стигне лід, і з неба падають, мов перли, огненні сльози Персеїд (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 35); Вони виходять на вулицю у колюче сяйво січневого хрусткого морозу (Собко, Матв. затока, 1962, 285).
2. Крихкий, ламкий. І хоча калюжі уночі ще вкривалися тоненькою, хрусткою кригою.., сонце вдень уже гріло сильно і тепло (Собко, Звич. життя, 1957, 72); Пробиваючи ціпком хрустку, підрум'янену місяцем скоринку снігу, Степан Васильович бадьоріше прямує до хутора (Стельмах, І, 1962, 645).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хрусткий | хрустка | хрустке | хрусткі |
Родовий | хрусткого | хрусткої | хрусткого | хрустких |
Давальний | хрусткому | хрусткій | хрусткому | хрустким |
Знахідний | хрусткий, хрусткого | хрустку | хрустке | хрусткі, хрустких |
Орудний | хрустким | хрусткою | хрустким | хрусткими |
Місцевий | на/у хрусткому, хрусткім | на/у хрусткій | на/у хрусткому, хрусткім | на/у хрустких |