хрустіти
ХРУСТІТИ, хрущу, хрустиш, недок. Видавати тріск, хрускіт. Він ліз вже на дерево, важкий у своїй свиті, як ведмежа, аж хрустіли галузки (Коцюб., II, 1955, 72); Хрустить пісок пустині Під поступом важким (Фр., X, 1954, 371); Данило зупинився, прислухаючись, як зліва хрустів чагарник (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 277); Кінець жовтня морозний, хрустить суха й замерзла трава (Ю. Янов., II, 1958, 232); Хрустіли під днищем черепашки, коли баркас з усього розгону налітав на берег (Шиян, Переможці, 1950, 47); Недалеко від них спокійно пасся кінь, і під його міцними зубами смачно хрустіла трава (Стельмах, І, 1962, 583); Папір, на якому вона [газета] друкувалась, чогось дуже хрустів (С. Ол., З книги життя, 1968, 185); Вся річка хрустіла, гула й гриміла, розколюючи кригу (Перв., Атака.., 1946, 131); // Тріщати (про кістки, суглоби і т. ін. ). Очі [змія] полум'ям горіли; Хвіст, як ціп, об землю бив; Чорні щелепи хрустіли, З рота злий язик шипів (Щог., Поезії, 1958, 248); // чим. Створювати чим-небудь звуки, що нагадують хрускіт. І йде той плуг звільна, важко та рівно і невпинно, скрипить інколи в твердому ґрунті, хрустить лемішем о камінці та недогнилі пеньки (Фр., VII, 1951, 53); Він страшенно гордий своїми вчинками, випинає груди, хрустить пальцями (Коцюб., II, 1955, 243); - Дозволь, паніматко,- він запускає руку в торбу і смачно починає хрустіти промерзлим окрайцем (Стельмах, І, 1962, 294).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хрущу | хрустимо |
2 особа | хрустиш | хрустите |
3 особа | хрустить | хрустять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хрустітиму | хрустітимемо |
2 особа | хрустітимеш | хрустітимете |
3 особа | хрустітиме | хрустітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хрустів | хрустіли |
Жіночий рід | хрустіла | |
Середній рід | хрустіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хрустімо | |
2 особа | хрусти | хрустіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | хрустячи | |
Минулий час | хрустівши |