хрясь
ХРЯСЬ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. хряскати, хряснути. Раз мама топила в печі, я пустував: зачепив ключкою той глечик за вушко та й тягаю по полу.. Коли це глечик - хрясь! - з полу додолу - розлетівся в черепки (Вас., II, 1959, 463); Гарасько Муха схопив миску й об землю нею - хрясь (Головко, II, 1957, 239); - Він [бугай] прискочив та по драбині лобом - хрясь! (Вишня, II, 1956, 69); Порфир аж підскочив: - Ах ти ж помідор розчавлений,- і по носі того: хрясь! (Гончар, Бригантина, 1973, 27).