худючий
ХУДЮЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що худющий. Він [пес] був такий худючий і шолудивий, що на нього жалко було дивитись (Сміл., Сашко, 1954, 218); Іван розчулено схлипнув, пустив сльозу, обхопив рвучко за шию Сеспеля, поцілував у худючу вилицю (Збан., Сеспель, 1961, 298).
Худий-худючий - надзвичайно худий. Везе раз один дядько попа кудись, а кобильчина у того дядька худа-худюча, нещасна, тільки кістки та шкура - сказано, бідняк (Україна.., І, 1960, 148).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | худючий | худюча | худюче | худючі |
Родовий | худючого | худючої | худючого | худючих |
Давальний | худючому | худючій | худючому | худючим |
Знахідний | худючий, худючого | худючу | худюче | худючі, худючих |
Орудний | худючим | худючою | худючим | худючими |
Місцевий | на/у худючому, худючім | на/у худючій | на/у худючому, худючім | на/у худючих |