хуркання
ХУРКАННЯ, я, с. Дія за знач. хуркати і звуки, утворювані цією дією. Якась надзвичайна тиша, несподівані хуркання тетеруків.. наганяли на хлопців незрозуміле моторошне почуття (Багмут, Щасл. день.., 1959, 211); Земля, де впав снаряд, полетіла догори, а навкруги розлетілися з хурканням, як перепели, гострі скалки (Панч, II, 1956, 141).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хуркання | хуркання |
Родовий | хуркання | хуркань |
Давальний | хурканню | хурканням |
Знахідний | хуркання | хуркання |
Орудний | хурканням | хурканнями |
Місцевий | на/у хурканні | на/у хурканнях |
Кличний | хуркання | хуркання |