цвілий
ЦВІЛИЙ, а, е. 1. Укритий цвіллю. А лежить сухар, а лежить цвілий, Що кішка не з'їла,- Оце тобі, ти, мій наймитку, Вечеря поспіла! (Укр.. думи.., 1955, 283); Намерзла та наморена, вона лягала на вогке ліжко біля цвілих стінок (Л. Янов., І, 1959, 283); По цвілому законові все ще бродив апатичний цап (Панч, І, 1956, 85).
2. Який втратив первісний природний колір, вицвів. Руді цупкі уси, старанно голене віспувате обличчя, цвілі неспокійні очі.. Зняв із голови крамарський козирок, витирає хусточкою блискучу лисину: Качан (Вас., І, 1959, 275); Коли я увійшов, мій приятель сидів біля столу. Він кивнув своєю кудлатою головою на канапу біля вікна, ..а сам втопив до нот свій ніс, посідланий пенсне з цвілою оправою (Досв., Вибр., 1959, 15).
3. перен., розм. Укритий прищами, миршавий (про людину). [Я в дох а:] Це я знаю, хто підвіз візка! Це той цвілий попенко... Запопаду ж я його - знатиме він мене! (Мирний, V, 1955, 176); Із сцени співали для цвілих міських обивателів радісну вість (Вас., І, 1959, 371).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | цвілий | цвіла | цвіле | цвілі |
Родовий | цвілого | цвілої | цвілого | цвілих |
Давальний | цвілому | цвілій | цвілому | цвілим |
Знахідний | цвілий, цвілого | цвілу | цвіле | цвілі, цвілих |
Орудний | цвілим | цвілою | цвілим | цвілими |
Місцевий | на/у цвілому, цвілім | на/у цвілій | на/у цвілому, цвілім | на/у цвілих |
цвіль
ЦВІЛЬ, і, ж. Те саме, що плісень. Дорожила вона тими пасками, доки вони зеленню не взялися - аж позросталися од цвілі (Стельмах, II, 1962, 326); Чорні стіни невеликої кімнатки були аж слизькі від цвілі (Коцюб., І, 1955, 39); Напусти в канаву воду, Всю з прозорих, ясних хвиль, Та не дай ізвідти ходу - Розведеться цвіль і гниль (Крим., Вибр., 1965, 127); - Почекайте! ось я зараз принесу вам.. ковбасу на вечерю, бо коли б часом не обросла цвіллю за ніч (Н.-Лев., І, 1956, 579): З м'яких сирів у нас виготовляють і рокфор, який дозріває за допомогою спеціальних видів цвілі (Укр. страви, 1957, 73); * Образно. І в душі і в серцях наших пусто, Сном та цвіллю зусюди несе (Граб., І, 1959, 534); На душу впала цвіль (Фр., XI, 1952, 49).
◇ Серце цвіллю обросло (обростає, поросло, поростає і т. ін. ) див. серце.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цвіль | цвілі |
Родовий | цвілі | цвілей |
Давальний | цвілі | цвілям |
Знахідний | цвіль | цвілі |
Орудний | цвіллю | цвілями |
Місцевий | на/у цвілі | на/у цвілях |
Кличний | цвіле | цвілі |