цвіть
ЦВІТЬ, і, ж., поет. Те саме, що цвіт1 1. Там, де були воронки, ями,- буяє зелень, квітне цвіть... (Тич., II, 1957, 208); Сонце світить, луг дзвенить, Щось лепече річка, Пташка висне, всяка цвіть Розтуляє вічка (Бичко, Простота, 1963, 138); Загорілася п'ятикутна Крізь багату весняну цвіть, Батьківщина наша могутня В ній засвічена для століть (Мал., Звенигора, 1959, 201).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цвіть | цвіті |
Родовий | цвіті | цвітей |
Давальний | цвіті | цвітям |
Знахідний | цвіть | цвіті |
Орудний | цвіттю | цвітями |
Місцевий | на/у цвіті | на/у цвітях |
Кличний | цвіте | цвіті |