цеховик
ЦЕХОВИК, а, ч., розм. 1. Майстер ремісничого цеху. З-за Кожум'яцької брами виходить юрба цеховиків, що вертаються з засідання магістрату, жваво обговорюючи якусь подію (Коч., І, 1956, 445).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цеховик | цеховики |
Родовий | цеховика | цеховиків |
Давальний | цеховикові, цеховику | цеховикам |
Знахідний | цеховика | цеховиків |
Орудний | цеховиком | цеховиками |
Місцевий | на/у цеховику, цеховикові | на/у цеховиках |
Кличний | цеховику | цеховики |