цинга
ЦИНГА, и, ж. Захворювання людини, спричинюване недостатньою кількістю в їжі вітамінів, що виражається в загальній кволості, кровоточивості та набряклості ясен і т. ін.; скорбут. До всього того треба було ще й занедужать, восени мучив мене ревматизм - а тепер цинга (Шевч., VI, 1957, 41); - Коні і врятували нас, а то не довго б просиділи в горах. Але скоро не стало не тільки м'яса, а й хліба. Прикинулась цинга, потім голодний тиф (Панч, В дорозі, 1959, 198); Непомітно підстерегла мене тяжка хвороба - цинга, один за одним почали випадати зуби (З глибин душі, 1959, 10).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цинга | цинги |
Родовий | цинги | цинг |
Давальний | цинзі | цингам |
Знахідний | цингу | цинги |
Орудний | цингою | цингами |
Місцевий | на/у цинзі | на/у цингах |
Кличний | цинго | цинги |