цуприкувати
ЦУПРИКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., розм. Те саме, що цупити 1. Він.. хапає мене за обидві ноги й цуприкує з усієї сили (Н.-Лев., I, 1956, 608); Зігнувшись дугою, він цуприкував кількасажневу лісу, зламану під час штурму валу (Добр., Очак. розмир, 1965, 332); Тонконогий Ничипір.., зігнувшись у три погибелі, цуприкував на собі здоровенний лантух якогось збіжжя (Добр., Очак. розмир, 1965, 148).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цуприкую | цуприкуємо |
2 особа | цуприкуєш | цуприкуєте |
3 особа | цуприкує | цуприкують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цуприкуватиму | цуприкуватимемо |
2 особа | цуприкуватимеш | цуприкуватимете |
3 особа | цуприкуватиме | цуприкуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | цуприкував | цуприкували |
Жіночий рід | цуприкувала | |
Середній рід | цуприкувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цуприкуймо | |
2 особа | цуприкуй | цуприкуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | цуприкуючи | |
Минулий час | цуприкувавши |