цуценятко
ЦУЦЕНЯТКО, а, с. Зменш.-пестл. до цуценя. [Ведмідь:] Та це ж Бабуся! В гості йде... І цуценятко молоде! Вона без його ні на крок! (Олесь, Вибр., 1958, 497); Один вогник блимав аж на перехресті. Там аж заходилося маленьке верескливе цуценятко (Смолич, II, 1958, 89); *У порівн. Бувало, хоч поросятко на орчику держить, щоб йому охотніш було на світі жити, а він його чухає, жалує, і воно перед ним як цуценятко перекидається (Барв., Опов.., 1902, 353).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цуценятко | цуценятка |
Родовий | цуценятка | цуценяток |
Давальний | цуценяткові, цуценятку | цуценяткам |
Знахідний | цуценятко | цуценяток |
Орудний | цуценятком | цуценятками |
Місцевий | на/у цуценятку | на/у цуценятках |
Кличний | цуценятку | цуценятка |