цькуючи
цькувати
ЦЬКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. перех., ким і без додатка. Напускати собак на кого-небудь. Приходить [пес] до колиби надвечір, а вівчарі почали його цькувати своїми псами (Калин, Закарп. казки, 1955, 163); - Бабусю, а як поприлітають лелеки, то ви скажіть Плачинді, хай їх собаками не цькує (Стельмах, І, 1962, 7); Кирило Іванович насилу одбився від собак. Коли він мотався.. на всі боки, то суддя стояв на порозі, цькував і сміявся (Мирний, І, 1954, 162); // Заганяти і вбивати звіра, дичину з допомогою собак.
2. перен., розм. Переслідувати кого-небудь різними нападками, наклепами і т. ін., знущатися з когось. Отам-то милостивії ми Ненагодовану і голу Застукали сердешну волю Та й цькуємо (Шевч., І, 1963, 324); [Павло:] Всі ви умієте з-за вугла цькувать та в кишені дулі давать!.. (Кроп., II, 1958, 369); - Я ніколи не був проти миру,- відповів хаджі. - Це ти мене скрізь цькуєш, висміюєш, ганьбиш перед біднотою (Донч., І, 1956, 153); // Підмовляти до ворожих дій, підбурювати проти когось. - Ви таки його [дяка] стережіть, Єфросинія Андріївна,- цькував Колісник..- Хіба я не знаю? - гримнула дячиха. - Знаю! (Мирний, III, 1954, 86).
ЦЬКУВАТИ, -ую, -уєш, недок. Ображати в школі, обзивати, бити однокласників.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цькую | цькуємо |
2 особа | цькуєш | цькуєте |
3 особа | цькує | цькують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цькуватиму | цькуватимемо |
2 особа | цькуватимеш | цькуватимете |
3 особа | цькуватиме | цькуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | цькував | цькували |
Жіночий рід | цькувала | |
Середній рід | цькувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цькуймо | |
2 особа | цькуй | цькуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | цькуючи | |
Минулий час | цькувавши |