цідитися
ЦІДИТИСЯ, иться, недок. 1. Литися тонким струменем. Вітерець заснув, і гілочки.. ледве-ледве колишуться; тільки й чути, що через греблю на потоках водиця цідиться (Кв.-Осн., II, 1956, 40); - Ось залишилося у відрі трохи перестояної води, бери, Олексо, пий! - Чути, як вода з булькотінням цідиться в горлянку (Вільде, Сестри.., 1958, 89); // Сипатися безперервним тонким струменем. Пшениця цідилася на купу тоненькою цівкою, розбризкуючись золотистими зернами... (Кач., Вибр., 1953, 285); Коли ліктем або коліном торкалися до колосків, то додолу з сухим шурхотом цідилося зерно (Гуц., З горіха.., 1967, 5); *Образно. - Перепадає було там, цідиться сяка-така копійчина за копійчиною, капає було потроху (Н.-Лев., І, 1956, 56); // Просочуватися крізь що-небудь (про світло, повітря і т. ін. ). З неба цідиться місячне сяйво (Мокр., Слід на землі, 1959, 171); В загратоване вікно цідився ранок синювато-блідою піною (Мик., Повісті.., 1956, 117); Тепер я відчуваю, як мені хочеться курити. А звідкись ліворуч цідиться лоскотливий запашний димок (Мушк., Серце.., 1962, 265); Через вікно в камеру цідилась густа сива волога (Збан., Єдина, 1959, 183); * Образно. Неприємними хвилинами цідиться мовчанка. Її порушує хуркіт вітряного двигуна та гусяче гелготання (Мушк., Серце.., 1962, 112).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ціджуся | цідимося |
2 особа | цідишся | цідитеся |
3 особа | цідиться | цідяться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цідитимуся | цідитимемося |
2 особа | цідитимешся | цідитиметеся |
3 особа | цідитиметься | цідитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | цідився | цідилися |
Жіночий рід | цідилася | |
Середній рід | цідилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цідімося | |
2 особа | цідися | цідіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | цідячись | |
Минулий час | цідившись |