ціпка
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ціпка | ціпки |
Родовий | ціпки | ціпок |
Давальний | ціпці | ціпкам |
Знахідний | ціпку | ціпок |
Орудний | ціпкою | ціпками |
Місцевий | на/у ціпці | на/у ціпках |
Кличний | ціпко | ціпки |
ціпкий
ЦІПКИЙ, а, е, діал. 1. Цупкий (у 3 знач.). На гарбу видираються ще дві розхристані молодиці з ціпкими руками (Панч, На калин. мості, 1965, 9); Михайло спав солодким сном коло самої хижки, коло дверей, коли чує.. малесенькі рученятка обвилися коло його, наче ціпка хмелинонька, і голосочок шепоче: «Братику! братику!» (Вовчок, І, 1955, 341); Оксані од сліз полегшало, і вона заснула, обкрутившись коло матері, як ціпка березка з рожевими квіточками кругом дерева (Григ., Вибр., 1959, 337); Здорове, привітне лице мороз ціпкий нарум'янив (Фр., XIII, 1954, 38); *Образно. Ніч. Змагається на горах холодний розхлябаний вітер з ціпкою ще зимою й коли-не-коли тужливим плачем трембіти покотить лисими верхами (Козл., Пов. і опов., 1949, 194).
2. перен. Який уперто й наполегливо добивається своєї мети; стійкий, упертий. - Обскочили нас тухольці, кажеш? -кликнув він радісно. -..Тухольці ціпкий народ: кого раз в руки зловлять, то вже не люблять пустити (Фр., VI, 1951, 102).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ціпкий | ціпка | ціпке | ціпкі |
Родовий | ціпкого | ціпкої | ціпкого | ціпких |
Давальний | ціпкому | ціпкій | ціпкому | ціпким |
Знахідний | ціпкий, ціпкого | ціпку | ціпке | ціпкі, ціпких |
Орудний | ціпким | ціпкою | ціпким | ціпкими |
Місцевий | на/у ціпкому, ціпкім | на/у ціпкій | на/у ціпкому, ціпкім | на/у ціпких |
ціпок
ЦІПОК, пка, ч. 1. Зменш.-пестл. до ціп1. [Малоштан:] Дванадцять років тому служив я в Чирви, махав ціпком на току, молотив жито (Мик., І, 1957, 91); Гречку викосив цапок, Склав з дітками у стіжок. І дістав цапок ціпок - Молотити став стіжок (Стельмах, V, 1963, 326).
2. Очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки, яку використовують як палицю. Пан Зануда ціпком лапав стежку, щоб не натрапить на тин (Н.-Лев., III, 1956, 354); Осінь стояла ясна, прохолодна: я купив сиву шапку, в інститутському саду вирізав дебелий грушевий ціпок і подався в мандри (Вас., Вибр., 1954, 38); Натовп колихнувся, дорогу дав Матюсі в коло. У шапці кудлатій, у руках ціпок сукуватий, у руку завтовшки (Головко, II, 1957, 35); Увіходить Вернидуб. Він засмаг, змарнів. Права нога погано згинається, ходить повільно, спираючись на ціпок (Коч., II, 1956, 74); // Оздоблена дерев'яна палиця. Майстерно вирізував [Каленюк] грушеві ложки або стругав, вирівнював і обпалював на вогні сучкуваті, грушеві ж таки палички, ціпки - для місцевих аматорів і франтів... (Рильський, Веч. розмови, 1964, 68).
◇ Давати (дати) ціпка - бити, набити. -Ви йдіть, а я не піду,- сказала Христя.- Чому? Боїшся, щоб Грицько ціпка не дав? - цвіркнула Ївга (Мирний, III, 1954, 40); Держатися (триматися і т. ін, ), як сліпий ціпка див. сліпий.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ціпок | ціпки |
Родовий | ціпка | ціпків |
Давальний | ціпкові, ціпку | ціпкам |
Знахідний | ціпок | ціпки |
Орудний | ціпком | ціпками |
Місцевий | на/у ціпку | на/у ціпках |
Кличний | ціпку | ціпки |