чавун
ЧАВУН, ч. 1. род. у. Сплав заліза з вуглецем, з якого виготовляють сталь або виливають металеві вироби. Тепер Україна виробляє чавуну майже вдвічі більше, ніж Англія, і значно більше, ніж Франція, Італія і Австрія разом узяті (Ком. Укр., 9, 1967, 14); Це були величні пам'ятники - з чавуну, з бронзи, з мармуру (Жур., Вечір.., 1958, 284); *У порівн. Остапове чоло сковане думками. Чоло вперте, міцне, мов чавун (Горд., II, 1959, 218).
&9651; Дзеркальний чавун див. дзеркальний; Ковкий чавун див. ковкий.
◇ Немов чавуном налитий - надзвичайно важкий (про частини тіла). Немов чавуном налиті ноги, такі важкі, що й не відірвеш від килима (Хижняк, Тамара, 1959, 213).
2. род. а. Посудина, горщок з такого сплаву. Мотря встала, розпалила в печі й приставила чавун з водою (Н.-Лев., II, 1956, 283); Господиня принесла чавун теплої води (Досв., Вибр., 1959, 74).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чавун | |
Родовий | чавуну | |
Давальний | чавунові, чавуну | |
Знахідний | чавун | |
Орудний | чавуном | |
Місцевий | на/у чавуні | |
Кличний | чавуне |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чавун | чавуни |
Родовий | чавуна | чавунів |
Давальний | чавунові, чавуну | чавунам |
Знахідний | чавун | чавуни |
Орудний | чавуном | чавунами |
Місцевий | на/у чавуні | на/у чавунах |
Кличний | чавуне | чавуни |
чавуновий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чавуновий | чавунова | чавунове | чавунові |
Родовий | чавунового | чавунової | чавунового | чавунових |
Давальний | чавуновому | чавуновій | чавуновому | чавуновим |
Знахідний | чавуновий, чавунового | чавунову | чавунове | чавунові, чавунових |
Орудний | чавуновим | чавуновою | чавуновим | чавуновими |
Місцевий | на/у чавуновому, чавуновім | на/у чавуновій | на/у чавуновому, чавуновім | на/у чавунових |