чадити
ЧАДИТИ і ЧАДІТИ, джу, диш, недок. 1. Виділяти чад (у 1 знач.). Колосся вже обсмалилось, придиміло, і сніпки лиш чаділи, облиті водою (Коцюб., I, 1955, 121); Мабуть, Остап цигарку кинув біля порога та й не загасив - тліє і чадить (Головко, II, 1957, 426); // Диміти, коптіти. В просторій залі з дерев'яними колонами, що підпирали хори, чаділи недогарки свічок (Кочура, Зол. грамота, 1960, 136); Праворуч чаділи димом широкі труби і крізь дим проривалися язики полум'я (Хижняк, Тамара, 1959, 164); Вогник то зовсім притухав, чадів блідим димком без полум'я, то знову спалахував теплим, ясним багаттям (Коз., Серце матері, 1947, 39); *Образно. І повинна в тій новій людині не гаснути й не чадіти, а ясним світлом палати любов до краси, служити якій покликане мистецтво, покликана література (Рильський, Веч. розмови, 1964, 135); - Я - батько!.. Я вчив тебе сіяти лан... Не жив ти,- чадів, ніби той недогарок... (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 304).
2. чим. Напускати чаду (у 1 знач.) курінням, паленням і т. ін. Нетяги пили, гомоніли хрипкими п'яними голосами, чадили люльками, реготали (Тулуб, Людолови, І, 1957, 431); В більярдній чаділо цигарками кілька завсідників (Мушк., День... 1967, 163); Старший мірошник похмуро сопе, безперестану чадить смердючим самосадом (Вол., Місячне срібло, 1961, 192); Мотор задригався від залізних конвульсій, штовхав уперед човна, чадив перегаром бензину й масла (Загреб., Спека, 1961, 270).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чаджу | чадимо |
2 особа | чадиш | чадите |
3 особа | чадить | чадять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чадитиму | чадитимемо |
2 особа | чадитимеш | чадитимете |
3 особа | чадитиме | чадитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | чадив | чадили |
Жіночий рід | чадила | |
Середній рід | чадило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чадьмо | |
2 особа | чадь | чадьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | чадячи | |
Минулий час | чадивши |