чар
ЧАР, у, ч. 1. заст. Чари (у 1 знач.). Як поїхав козаченько яром,- перелита доріженька чаром (Сл. Гр.); - Суміш вона приготує і зілля підсипле в неї. Тільки тебе не здолає той чар,- того не допустить Зілля, що дам я тобі, чарівне (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 130); І заворушились по темних нетрях між берегами, між очеретами та болотами сиві, волохаті сни та обмари, захитали тінями й валом повалили на села всі дороги й шляхи переливати чаром (Вас., І, 1959, 228); *У порівн. Немов якимось чаром повіяло на тварину од ясних очей [Штефана] - вона полохливо закліпала безвійними очима (Вас., II, 1959, 8).
2. перен. Те саме, що чари 3. Довкола пішоходів повно було того могучого чару літньої гірської природи, запаху, зелені, свіжості, тепла, кукання, шелесту (Фр., III, 1950, 16); Всі вони [бійці] разом і кожний зокрема нагадували йому синів не зовнішніми своїми рисами, мабуть, а тим всезагальним чаром, що властивий рано змужнілій юності (Перв., Атака.., 1946, 105); Ти [пісне] словом ніжним колисковим Благословляла нас, дітей. Ми в тебе вчились чару мови Пізнать звучання золоте (Брат., Грудка.., 1962, 11); Пішов я до нього [М. В. Лисенка]: - Чолом, наш кобзарю! Спасибі тобі, український співаче, за славні пісні, що у них стілько чару, за серце твоє, молоде і гаряче! (Мак., Вибр., 1954, 380); Гучні оплески вкрили останні слова юного промовця. Аплодували всі,- такий великий чар був його незвичайної казки (Кол., Терен.., 1959, 170).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чар | чари |
Родовий | чару | чарів |
Давальний | чарові, чару | чарам |
Знахідний | чар | чари |
Орудний | чаром | чарами |
Місцевий | на/у чарі | на/у чарах |
Кличний | чаре | чари |
чари
ЧАРИ, ів, мн. 1. заст. За старовинними марновірними уявленнями - магічні засоби, за допомогою яких чаклуни, знахарі тощо ніби здатні вплинути на людину і природу (зілля і напій з нього, різні речі - жмутки, мішечки, пакетики і т. ін. ). Не поможуть і чари, як хто кому не до пари (Укр.. присл.., 1955, 111); Ми його [капшучок] кочергою вигорнули із комори, думаючи, що то які чари (Сл. Гр.); Та вийняла [Маруся] з-за пазухи Циганчині чари. Та скликала річчю-словом Із трьох країв хмари (Бор., Тв., 1957, 93); - Дитино моя, Олесю! схаменись! ..Що се ти задумала! Та се тобі якісь чари давано! (Вовчок, І, 1955, 22); [Морозиха:] Чого чарами не зробиш?.. На світі усяке є зілля - і до отрути, і до любощів... (Кроп., І, 1958, 76); *Образно. Гей, ви, грізні, чорні хмари! Я на вас збираю чари, Чарівну добуду зброю І пісні свої узброю (Л. Укр., І, 1951, 48); *У порівн. А молода? мабуть, без пари Судилось господом зносить Красу і молодость [молодість]... Мов чари, Розсипалось та розлилось (Шевч., II, 1963, 115).
2. заст. Магічні дії та прийоми з використанням таких засобів; чаклунство. Якби я справді була відьма, я б передніше за все показала тобі, Ларасю, свої чари коло твоїх воріт (Н.-Лев., II, 1956, 17); І бачив я, як люди вірять в сни, В приміти, в добрі й злії дні, у вплив Планет і зір, у чари і закляття (Фр., XIII, 1954, 192); [П р і с ц і л л а:] Засуджено недавно Християнку, неначебто за чари, до спаління, а чоловік її зоставсь безпечний (Л. Укр., II, 1951, 378); // Вплив цих дій. - Я зараз розіб'ю ті чари ік чортовій матері і приверну твого Якова знов до тебе! (Стор., І, 1957, 24); // Магічні властивості предметів, явищ, людей. - Я дам тобі тим часом цю скрипку, але від тебе залежить, щоб вона залишилася чарівною: її чари гинуть, коли на ній перестають грати (Ів., Вел. очі, 1956, 37).
◇ Ніби (немов) чарами - несподівано, як буває у казках; за викликом чарівника, під дією магічних засобів. Одно слово генія, кинуте в мелодію,- і ніби чарами розгорнулась передо мною картина (Н.-Лев., III, 1956, 306); З'явився наш вельможний господар з військовою і королівською грамотою, і немов чарами виросли замки, споруди, містечка (Тулуб, Людолови, І, 1957, 96); Чари діяти (чарувати, творити і т. ін. ); Чарами чарувати: а) впливати на кого-небудь магічними засобами; чарувати. І на могилі серед поля, Як тую волю на роздоллі, Туманом сивим сповила. І колихала, і співала, І чари діяла... (Шевч., II, 1953, 284); - Дала вона якесь дання йому,- якісь чари чарувала... (Вовчок, I, 1955, 220); Чи вона на мене чари насилає, чи вона мені дання дала, щоб мене об'їдати та обпивати (Н.-Лев., III, 1956, 253); б) вабити, вражати кого-небудь чимсь незвичайним, красивим. А ранок у гаю і в полі творить чари (П. Куліш, Вибр., 1969, 368); Хочеш знати, чим справді було те, що так колись пишно цвіло, що на серце наводило чари, світ вбирало в злотисті примари (Л. Укр., І, 1951, 201); Видно, й справді великими чарами уміє це дівча чарувати, коли вергло сего [сього] лютого пушкаря собі під ноги (Хотк., II, 1966, 101).
3. перен. Те, що захоплює, вражає кого-небудь (краса природи з усіма її виявами і т. ін. ); чарівність. Овіяні чарами літньої ночі, заколисані любою розмовою, вони замовкли (Коцюб., І, 1955, 50); Якою ж ви силою володієте, сині небесні потоки, ви, білі хмари, і ти, пахуча земле, що з одного робиш звіра, а з другого голуба? Отже, є в тобі таємні чари? (Тют., Вир, 1964, 377); Воно [село] тепер, прикривши чарами ночі свою бідненьку одіж, здається казковим (Стельмах, І, 1962, 274); // Зовнішня привабливість людини і її внутрішня, душевна краса. Довго він стояв над нею, дивився, напувався чарами її красної вроди (Мирний, III, 1954, 80); Я не Петрарка - ти ж нова Лаура, Ти, може, краща, ніж вона була. Ти грації сама ще додала До чарів, що дала тобі натура (Сам., І, 1958, 101); Є люди, що їх у всьому хочеться наслідувати. Такі люди мають у собі якісь особливі, внутрішні чари (Баш, Проф. Буйко, 1946, 5); // Велика естетична впливова сила слова, мистецтва і т. ін. Кобзо-орлице! ..Чарами слова розмай, мов ту хмару, недолю (П. Куліш, Вибр., 1969, 367); Краса природи, принадність жінки, чари музики і слова - все це котилось, як хвилі в далекому морі, чужі й невидимі (Коцюб., II, 1955, 208); Мені згадується моє дитинство, довгі снігові ночі в селі на Полтавщині, чари страшних казок про подвиги богатирів, які не боялися ні чорта, ні вогню, ні розбійників (Чаб., Шляхами.., 1961, 7); Тут щирим серцем, сповненим любові, він чари мови рідної вбирав (Гонч., Вибр., 1959, 304).
◇ Чари кохання (любові) - магічна сила кохання. Вся батарея знала, що жодна дівчина ще не обнімала, не цілувала Усмана - всі чари першого кохання для нього були попереду (Гончар, Маша.., 1959, 5); Їм здавалося, що сором'язливість почуттів найкраще прикрити від чужого ока шкаралупиною насмішки чи й масним словом, щоб ніхто не подумав, що парубок має м'яке серце чи не розуміється на чарах любові (Стельмах, І, 1962, 400).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чари | |
Родовий | чарів | |
Давальний | чарам | |
Знахідний | чари | |
Орудний | чарами | |
Місцевий | на/у чарах | |
Кличний | чари |