чатування
ЧАТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. чатувати. Для чатування татар висилали в степ загони, або, як їх називали, станиці, і влаштовували в степу сторожові пункти (Іст. СРСР, І, 1956, 133); Коли ми виспались після чатування, я відчув нестерпний голод (Досв., Вибр., 1959, 26); Зараз [Бронко] увійде в кімнату, не подивиться, що батько спить, а скаже матері, щоб, нарешті, знала, що йому вже в печінках сидить оте вічне чатування на нього (Вільде, Сестри.., 1958, 285).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чатування | чатування |
Родовий | чатування | чатувань |
Давальний | чатуванню | чатуванням |
Знахідний | чатування | чатування |
Орудний | чатуванням | чатуваннями |
Місцевий | на/у чатуванні | на/у чатуваннях |
Кличний | чатування | чатування |