чаєчка
ЧАЄЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до чайка1. Геть понад морем, над хвилями синіми В'ються, не спиняться чаєчки білії (Л. Укр., І, 1951, 151); Десь пісня вирвалась в політ про чаєчку, оту, що в'ється над озером (Гонч., Вибр., 1959, 344); - Потерпи,- каже [батько], - моя чаєчко біла, побідуй доки зможеш. Не винен я, що вже знаю, де нам правди шукати, й не каюсь, що полюбив революцію (Козл., Сонце.., 1957, 15); *У порівн. Десь із глибини золотих плантацій [соняшників] білою чаєчкою виринула чиясь косинка... (Гончар, І, 1954, 458).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чаєчка | чаєчки |
Родовий | чаєчки | чаєчок |
Давальний | чаєчці | чаєчкам |
Знахідний | чаєчку | чаєчок |
Орудний | чаєчкою | чаєчками |
Місцевий | на/у чаєчці | на/у чаєчках |
Кличний | чаєчко | чаєчки |