чеканний
ЧЕКАННИЙ, а, е. 1. Признач. для чеканення. Чеканний молоток у величезній руці, якою, здавалось, можна було залюбки гнути залізо, у порівнянні з відбійним, був пір'їнкою (Роб. газ., 20.Х 1965, 2).
2. Вигот. чеканкою (у 1 знач.). Чеканна кольчуга.
3. перен. Чіткий, виразний, ретельно опрацьований. І саме в цих творах [збірка "Плуг"] Тичина виступив як поет-реаліст, майстер чіткого, простого, чеканного вірша (Поезія.., 1956, 85); Замість вишуканої абстрактності, що спостерігалась, скажемо, в творі "Число", появились [у М. Бажана] чеканні, вагомі образи (Мал., Думки.., 1959, 27).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чеканний | чеканна | чеканне | чеканні |
Родовий | чеканного | чеканної | чеканного | чеканних |
Давальний | чеканному | чеканній | чеканному | чеканним |
Знахідний | чеканний, чеканного | чеканну | чеканне | чеканні, чеканних |
Орудний | чеканним | чеканною | чеканним | чеканними |
Місцевий | на/у чеканному, чеканнім | на/у чеканній | на/у чеканному, чеканнім | на/у чеканних |