чинитися
ЧИНИТИСЯ, нюся, нишся, недок . 1. Відбуватися, робитися, діятися. Вона бачила, що чиниться щось нечуване, і перш од усього злякалась (Н.-Лев., I, 1956, 454); Двері рипнули і в хату увійшов тихо Микита. - І де хоч ти там тиняєшся? - зразу повернулась до його Настя,- не бачиш, що тут таке чиниться? (Вас., І, 1959, 288); Великий подвиг чиниться зараз на просторах нашої країни (Смолич, Після війни, 1947, 104).
2. діал. Робити вигляд, прикидатися. - Ей, діду! Не чинися глухим, коли тобі не позаступало! (Фр., І, 1955, 374); Стара їмость входила пару разів, тихо, тихесенько прочиняючи двері. Маруся прикривала тоді очі й чинилася сплячою (Хотк., II, 1966, 132).
3. Пас. до чинити1. Здається - чиниться над ним якась тяжка операція, після якої він стане звіриною (Вас., II, 1959, 27).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чинюся | чинимося |
2 особа | чинишся | чинитеся |
3 особа | чиниться | чиняться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чинитимуся | чинитимемося |
2 особа | чинитимешся | чинитиметеся |
3 особа | чинитиметься | чинитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | чинився | чинилися |
Жіночий рід | чинилася | |
Середній рід | чинилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чинімося | |
2 особа | чинися | чиніться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | чинячись | |
Минулий час | чинившись |