чинуша
ЧИНУША, і, ч., розм., зневажл. Те саме, що чиновник. Дивлюся у вікно й повертаюсь думками в Іркутськ. Не так-то вже й давно, за царів, це було богом і людьми прокляте глухе місто, місто засланців, каторжних та самодурів-губернаторів і чинуш (Козл., Подорожі, 1959, 6); Допомагати партії викривати різних чинуш і кар'єристів, гнівним словом картати нероб і окозамилювачів, людей з підленьким міщанським нутром - такий обов'язок майстрів сатиричного жанру (Літ. газ., 24.II 1961, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чинуша | чинуші |
Родовий | чинуші | чинуш |
Давальний | чинуші | чинушам |
Знахідний | чинушу | чинуш |
Орудний | чинушею | чинушами |
Місцевий | на/у чинуші | на/у чинушах |
Кличний | чинуше | чинуші |