чирк
ЧИРК, ЧИРК-ЧИРК, розм. 1. Звуконаслідування, що означає різкий звук з шумом від тертя одного предмета об інший. Сів німець, поклав автомат на коліна. До рук щось бере.- Чирк! (Не видно. Пітьма ). Ага, запальничка!.. (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 260).
2. Уживається як присудок за знач. чиркати і чиркнути. - Щоб недовго морити! Нехай мені дякують, що швидко діло рішив..- Та чирк! - і підписав "рукою власною" (Кв.-Осн., II, 1956, 179).