читаний
ЧИТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до читати. Коли вона стала там край стола, погляд її впав знов на той лист, недавно читаний (Л. Укр., III, 1952, 584); Книг у нас було мало, та й ті читані й перечитані (Збан., Малин. дзвін, 1958, 218); // у знач. ім. читане, ного, с. Те, що читають, читали. Довго він вичитував та перечитував; то перегортав декілька листочків, не перечитавши, то знову вертався назад і читав часом уже й читане (Мирний, IV, 1955, 381); Він став проглядати гранки. Читав, механічно правив коректуру, але змісту читаного не міг добрати, бо весь час у текст вплутувались власні настирливі думки (Головко, II, 1957, 553).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | читаний | читана | читане | читані |
Родовий | читаного | читаної | читаного | читаних |
Давальний | читаному | читаній | читаному | читаним |
Знахідний | читаний, читаного | читану | читане | читані, читаних |
Орудний | читаним | читаною | читаним | читаними |
Місцевий | на/у читаному, читанім | на/у читаній | на/у читаному, читанім | на/у читаних |